Chrustaljow (Gawrylenko) Anton Wolodymyrowytsch
29.08.1987 – 16.03.2022
Після вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року й до останнього дня свого життя Антон займався евакуацією харків’ян із небезпечних районів міста. Він добре знав ці місця — Горизонт, Східний, ХТЗ і Північну Салтівку.
Трамваї, тролейбуси, автобуси, маршрутки не працювали. Метро теж не функціонувало — воно стало сховищем для 15 тисяч мешканців. Таксі майже не було, а ті водії, які бралися вивозити людей, встановлювали захмарні ціни — п’ять-вісім тисяч, а інколи й 10 тисяч гривень (200–300 євро) за поїздку до залізничного вокзалу, звідки відправлялися евакуаційні потяги до західних регіонів. Така вартість пояснювалася надзвичайно високим ризиком: постійні артобстріли, атаки дронів-камікадзе, „Гради“, авіаудари, а в перші дні — ще й танки, БТРи, диверсійні групи, автоматні черги та майже повна відсутність пального.
Однак була ще одна категорія водіїв — волонтери. Вони мали найвищу мотивацію: рятувати цивільних і допомагати військовим безкоштовно. Серед них був і Антон Хрустальов.
З шостої ранку до шостої вечора (інший час — комендантський) він разом із іншими волонтерами вивозив із Харкова людей, які не могли виїхати самостійно. Це був порятунок для хворих, літніх людей, сімей із дітьми, маломобільних громадян. Антон мав великий досвід водіння, добре знав транспортну інфраструктуру, магістралі, вулиці та провулки. Загалом він евакуював 300 людей.
Не всі могли залишити Північну Салтівку, а доставити туди допомогу було складно — у магазинах майже не було хліба. Тому Антон не тільки вивозив людей, а й завозив у небезпечні райони хліб, ліки, воду.
У групі волонтерів, з якою працював Антон, не було шоломів і бронежилетів — вони передали їх медикам „швидкої“, адже лікарі працювали навіть у комендантську годину, вночі.
16 березня, ранок.
Антон зробив рейси о 6-й та 7-й ранку, підготував усе для поїздки на 9-ту. О 9:15–9:20 він прибув на Північну Салтівку. Ворожий залп „Градів“ обірвав життя волонтера.
За день до цього він вивіз у безпечне місце подружжя з інвалідністю — чоловіка та жінку на візках. Юля, бажаючи подякувати йому, подарувала його синові свою збірку віршів. Той не встиг її прочитати. Але тримав поруч. На книжці залишилися краплі його крові в останні хвилини життя…
Слава Україні!
Героям слава!
Вічна пам’ять загиблим захисникам України.
Світла пам’ять волонтеру Антону, який врятував понад 300 людей.
