Стабільні, шанобливі та надійні стосунки є ключовими у роботі з травмованими людьми. Необхідно запропонувати травмованій людині такі стосунки, водночас дотримуючись правильної міри близькості та дистанції. При цьому важливо:
- Бачити дитину та її потреби, а не шукати діагноз.
- Бути відкритим до того, що всі люди різні.
- Спілкування на рівних, відмова від ієрархії.
- Давати дитині надійність, не змінювати власну поведінку залежно від ситуації, тобто демонструвати стабільні реакції. Наприклад, якщо сталося щось, що впливає на наш настрій, потрібно розповісти про це дитині, щоб вона не думала, що це вона є причиною нашого поганого настрою і повинна щось змінити в собі (“У мене був дуже напружений день, дай мені дві хвилини”).
- Дітям потрібна наша автентичність: ми маємо бути такими, якими ми є, а також робити те, що вважаємо правильним і важливим (наприклад, не грайте в екстраверта, коли ви інтроверт).
- Дітям потрібна людина, якій вони можуть довіряти і на яку можуть покластися, але в той же час їм потрібні чіткі межі: Це – ти, це – я.
- Слід дотримуватися чітких, взаємоузгоджених правил, якщо правила порушуються, то за цим слідують взаємоузгоджені наслідки, а не покарання.
- Дотримуйтесь обіцянок (наприклад, якщо ви сказали, що прийдете о першій годині, треба саме так і зробити. Якщо це неможливо, повідомте заздалегідь дитину або когось іншого, що ви затримуєтесь.)
- Наприклад, якщо ви сказали, що будете там о 13:00, цього слід дотримуватися. Якщо це неможливо, попередьте дитину чи когось іншого про те, що вона запізниться, заздалегідь.
Stabile, respektvolle und verlässliche Beziehungen sind zentral für die Arbeit mit traumatisierten Menschen. Es ist notwendig, dem traumatisierten Menschen eine solche Beziehung anzubieten, wobei das richtige Maß an Nähe und Distanz zu beachten ist. Dabei ist es wichtig:
- Das Kind in seinen Bedürfnissen wahrzunehmen, nicht zu diagnostizieren.
- Offen sein für das, was der Mensch einem entgegenbringt.
- Kommunikation auf Augenhöhe, ohne Hierarchie.
- Dem Kind Verlässlichkeit geben, sein eigenes Verhalten nicht je nach Situation ändern, d.h. stabile Reaktionen zeigen. Wenn z.B. etwas passiert ist, das unsere Stimmung beeinflusst, müssen wir unseren Kindern davon erzählen, damit sie nicht glauben, dass sie die Ursache für unsere schlechte Laune sind und etwas an sich selbst ändern müssen (“Ich hatte so einen anstrengenden Tag, bitte gib mir zwei Minuten”).
- Kinder brauchen unsere Authentizität: Wir müssen uns so geben, wie wir sind, wir müssen das tun, was wir für richtig und wichtig halten. (Z.B. nicht den Extrovertierten spielen, wenn ich introvertiert bin.)
- Kinder brauchen eine Person, der sie vertrauen und auf die sie sich verlassen können, aber gleichzeitig brauchen sie auch klare Grenzen: Das bist du, das bin ich.
- Klare, gemeinsam vereinbarte Regeln sollten befolgt werden, wenn nicht, dann folgen auch GEMEINSAM vereinbarte Konsequenzen, keine Strafen.
- Halten Sie, was Sie versprochen haben. Wenn Sie zum Beispiel gesagt haben, dass Sie um 13.00 da sind, sollte das eingehalten werden. Wenn das nicht möglich ist, das Kind, oder um wen es sich auch immer handelt, frühzeitig informieren, dass sie später kommen.